Інтерв’ю з директором ІЦП Аленом Ковачевічем

Інтеграційний центр Прага («ІЦП») має нового директора. Ним став Ален Ковачевіч, який відповів на 10 запитань, щоб розповісти дещо про себе і своє бачення майбутнього на чолі ІЦП.

Текст: сайт «ІЦП»

На початку липня ти став новим директором. Які перші враження?

Перші враження поки що дуже позитивні, я щасливий і з нетерпінням чекаю на цей новий виклик. У той же час я дійсно ціную те, що керуватиму цією чудовою організацією, причому це велика відповідальність. Попереду мене чекає багато особистих і групових зустрічей з моїми найближчими колегами. Крім того, перехід з посади менеджера на посаду директора – це суттєва зміна, і я багато думав про те, як переналаштувати деякі речі.

Чи була в тебе в дитинстві мрія про те, ким ти станеш, коли виростеш? Наприклад, директором?

Та ні, у мене були мрії як і у більшості хлопців. Я хотів стати баскетболістом, тому що баскетбол мені подобався, і досі подобається. Але потім я зрозумів, що не виросту до 2 метрів і в 15 років перестав займатися ним серйозно, це важка робота і тренування. Потім я ще хотів стати дипломатом, тому що з моєю спеціальністю міжнародні відносини я мав уявлення, як бути більш корисним для моєї країни походження, Боснії і Герцеговини. На той час у мене було лише боснійське громадянство, але під час навчання в університеті чітко усвідомив, що це не той напрямок, яким я хочу рухатися. Головну роль зіграло те, що я відчував себе як вдома в Празі, і повернутися до Боснії в той час було б кроком назад.

В ІЦП ти працюєш фактично з самого початку, як ти потрапив туди?

Випадково. Я знав колишнього директора, Зденєка Горвата, ми разом працювали в організації «Слово 21». Він звернувся до мене, сказав, що буде створена нова організація, Інтеграційний центр, й однією з головних ідей, окрім послуг з допомоги іноземцям, було те, що частина робочої команди будуть мігранти за походженням, які вже успішно пройшли процес інтеграції. Це мені сподобалося, навіть зараз, після 11 років я вважаю такий підхід надзвичайно важливим ключем до успіху ІЦП. Ті колеги, які самі пройшли через процес інтеграції, можуть передавати свій досвід новоприбулим, і це полегшує встановлення взаємної довіри з цільовою групою. Часто саме через це ми маємо позитивні відгуки клієнтів ІЦП. Це, а також високий рівень та якість наших послуг.

Але повертаючись до питання: щоб створити ІЦП, ми пройшли довгий шлях – від першої зустрічі ми чекали шість-сім місяців, чи взагалі буде прийняте рішення про його створення, і коли в дійсності розпочнеться перший проєкт. Тоді ми зовсім не були впевненими щодо майбутнього.

Як ти оцінюєш розвиток організації за 11 років? І яким був твій шлях в ІЦП протягом цього часу?

Нас було шість або сім, ми почали зустрічатися в кав’ярнях, там ми все обговорювали й робили перші кроки. Серед інших, зі мною був Їржі Візек, який досі працює тут фінансовим директором. Офіційно проєкт стартував 1 квітня 2012 року, і ми отримали невеликі приміщення тут, на вилиці Жітна – на той час до нас приєдналася ще одна ключова працівниця Анка Коврігова, і вона працює з нами до сьогодні. Власний кабінет я отримав тільки у жовтні того ж року, а саме на Панкраці, тому що я починав працювати на своїй першій офіційній посаді як керівник філії Прага 4. Спочатку, можна сказати, я робив усе необхідне, щоб розповсюдити інформацію про наші послуги і діяльність. Наприклад, ми часто зверталися до іноземців особисто на місцях. Зараз мені приємно це згадувати, хоча тоді ніхто серед мігрантів про нас нічого не чув. Це було влітку, і відгуки на листівки, які я роздавав іноземцям, були здебільшого позитивні. Були й кумедні ситуації, коли іноземці на знак подяки пропонували мені їжу – кебаб, роли чи піцу. Менш ніж через рік мені випала нагода координувати всі чотири філії в рамках іншого проєкту і працювати з партнерами, яких ми мали на той час. Згодом, у 2016 році, мене підвищили до менеджера проєкту «AMIF», а зараз я обіймаю посаду директора.

І які твої перші цілі на новій посаді?

Якнайшвидше зустрітися з найближчими колегами в організації та розповісти один одному про те, чого варто очікувати. Я також хотів би представити команді ключові пріоритети ІЦП і своє бачення майбутнього. У той же час, хочу почати поступово переналаштовувати деякі процеси всередині організації. А ще я хочу особисто зустрітися із зовнішніми суб’єктами, які так чи інакше пов’язані з ІЦП, наприклад, з членами правління та наглядової ради, представниками Магістрату і Міністерства внутрішніх справ.

Є якісь помітні досягнення за 11 років роботи?

Безперечно. Це допомога понад 30 000 клієнтам, яким ми надали понад 183 000 послуг. Це величезне досягнення саме по собі. Це люди, яким ми допомогли з інтеграцією, і наша робота полегшила їхнє повсякденне життя тут, у Празі. ІЦП завжди прагнув тримати найвищу якість усіх послуг (офлайн та онлайн), саме тому попит на послуги з боку іноземців значно перевищує наші можливості. Протягом багатьох років для нас були ключовими такі послуги, як юридичні та соціальні консультації, курси чеської мови і міжкультурна робота. Ми їх чудово налагодили, і вони працюють першокласно. Звичайно, все можна вдосконалювати, і ми завжди думаємо про те, як це зробити ще краще. Також вважаю, що наша програма нетворкінгу знаходиться на високому рівні, нам вдається мати чудові консультативні платформи, тобто концептуально і професійно обговорювати теми інтеграції з іншими суб’єктами. І ще я б сказав, що успіх для мене – це люди, які працюють в ІЦП, і їхній нетиповий підхід до своєї роботи. Команда чудова, з ними приємно працювати, і я надзвичайно пишаюся тим, як їм вдається долати навіть дуже складні часи. У минулому році це було пов’язано, головним чином, з прибуттям українських біженців.

Як ти сприймаєш нинішню ситуацію навколо міграції та біженців у Чехії?

Думаю, що наше суспільство втомилося, адже минуло майже півтора року від початку російської агресії і першої хвилі біженців. Втома часто призводить до того, що ми шукаємо «паршивих вівець» і називаємо їх джерелом наших власних проблем або проблем суспільства. Ми не намагаємося в цей момент замислюватися над тим, що ми можемо зробити зі своїм життям інакше, як ми можемо щось змінити, але все більше піддаємося впливу загальної думки і трендів. І це те, що змінювати важко, ми живемо в час, коли негативний меседж набагато сильніший за позитивний. Питанням є, на що б могли позитивно вплинути політики чи ЗМІ в ширшій соціокультурній дискусії, яка нагадувала б нам, що ці люди тут не просто так і не винні в наших бідах. Вони втекли від бомб, гранат і тортур. Вони втекли від смерті у своїх зруйнованих будинках. І це зараз трохи губиться в суспільній дискусії. Феномен пошуку «паршивих вівець» повторювався вже неодноразово, чи то ромська меншина, чи то біженці з Сирії. Треба також об’єктивно сказати, що не все йде ідеально і не всі добре адаптуються в новому суспільстві, але я не згоден з тим, щоб валити всіх в одну купу і звинувачувати їх.

На що може впливати директор зі своєї посади?

Він може впливати на деякі важливі речі – наприклад, на бачення майбутнього та напрямок розвитку організації. Я маю досить чітке уявлення і з нетерпінням чекаю командних та особистих зустрічей, де зможу презентувати його. У той же час, я хочу спільно з колегами та командою створювати стратегічні пріоритети. На основі стратегічного плану директор може впливати, наприклад, на те, які проєкти ми будемо реалізовувати або що і як ми будемо підтримувати. Мета, яку має ІЦП – допомагати іноземцям і бути ключовим гравцем у Празі – не зміниться, ми будемо продовжувати реалізовувати її. Однак, можливо, ми можемо більше зосередитися на тому, як краще спілкуватися з іншими людьми про те, що ми робимо, або як працювати з нашою темою і головним суспільством. Я також вважаю необхідним більше долучатися до діалогу про взаємоповагу та співіснування. Як директор, я хотів б представити більше результатів роботи ІЦП, а також відкрито спілкуватися і підтримувати добрі стосунки з ключовими зовнішніми гравцями та донорами.

Ти плануєш якісь зміни до нинішньої концепції ІЦП?

Я, напевно, не буду зараз конкретизувати, але плани є. Розмірковую про те, як по-іншому підійти до деяких речей. Наприклад, мені важливо зосередитися на внутрішній структурі організації. У нас з’явилася нова робота за HR, і завдяки цьому я хочу побудувати внутрішні процеси у рамках HR і в організації в цілому. Особисто для мене в процесі відбору кандидата на посаду директора було важливо, щоб мене підтримала команда. Я вважаю, що задоволеність команди, відкрита комунікація та співпраця між усіма нами є важливими елементами, завдяки яким ІЦП буде продовжувати добре працювати. Тому я зосереджуся на цьому і хочу впливати насамперед на налаштування HR-процесів, задоволеність співробітників, мотивацію та оцінку. І думаю, що це саме те, на що я можу вплинути своїм підходом.

Останнє запитання – хто такий Ален Ковачевіч, коли він не є директором ІЦП?

Ну, в першу чергу я батько і чоловік, який найбільш щасливий зі своєю сім’єю, і людина, яка хоче, щоб ми всі ставилися один до одного з повагою і гідністю. А в ті рідкісні вільні хвилини я також трохи займаюся спортом, хоча останні кілька років більше по духу :)…