RefuFest вже в тринадцятий раз Чудова атмосфера та культура майже тридцяти країн

Текст і фотографії: Сабіна Баджова

Фестиваль цього року перемістився з Жіжкова у самий центр Праги, до оновленого відкритого кампусу Гибернська. Мабуть, це і посприяло високій відвідуваності протягом обох днів, 8-го і 9-го червня. RefuFest цей рік,крім іншого, приділяв багато уваги дітям та школам. Діти могли, попри все інше, подивитись на Циганські казки завдяки можливості перегляду лялькової вистави у виконанні популярного серед громадськості театру Жорстокий Кріт. Також майстерні жонглювання та гри на барабан принадили дітей і дорослих.

Для дітей та дорослих було також призначено ряд фільмів та документів. Значне зацікавлення серед відвідувачів викликала документальна картина Жінки по сусідству, яка була створена з розповідей імігранток з Боснії та Герцеговини. Фільм супроводжувався дебатами з гостями. Серед них були волонтери – іноземці, які проживають у Чеській Республіці та допомагають з різними заходами.

Кожного року продюсерський колектив InBáze намагається включити щось нового, а цього року це була супровідна програма, повна воркшопів та творчих майстерень, у яких можна було взяти участь протягом квітня та травня. Вистави та воркшопи були однією з найголовніших частин фестивалю. І були вони дійсно різноманітними: Тіло – Голос – Мова – фотографії імпресії з театральних воркшопів, Do you see what I see? (Бачиш, що бачу я?) – фотографії, на яких показано дітей, які були змушені залишити свої домівки, Legal Alien in Prague (Законний недруг у Празі) – угорська фотограф на сотнях портретів демонструє, як дійсно виглядає міграція у Чеській Республіці – та вистава Прага очима іноземців.

До вистави було також долучено проект Reclaiming/reframing. Його було засновано на воркшопі для жінок, які навчалися працювати з різними візуальними ЗМІ – від фотографій, колажів до відеороликів. Воркшопи вів фогограф, комунітарний мистець та досвідчений учитель Beht Lazroe, а разом з ним також активістка, творець кінокартин та педагог Masа Hilcisin. Результати воркшопів було представлено широкому загалу у рамках РефуФесту, а переглянути можна було відразу ж і ту частину проекту, яка складалася з вистави фото-есе (НЕ)помітні історії. Вони були створені завдяки воркшопу, а саме особистий портрет та фотографія storytelling, який здійснила організація ІнБазе. Протягом воркшопу його учасники передали свої особисті історії про міграцію, самобутність, дитинство, спогади про рідну домівку, активну діяльність, життя в іншій країні та про багато іншого. Кожен з фото-есе зробив свій особистий та відважний крок для вираження та зміцнення самобутності кожного із творців.

Фестиваль не міг обійтися без музики. Проводилися також танцювальні воркшопи, на яких можна було вивчити вірменський традиційний танець, білоруський танець або танець Ghetto Zouk. Інтерактивний виступ підготувала спілка Анклунґ Прага, що полягав у грі на бамбуковому інструменті анклунґ під супровід співу та індонезького танцю. Анклунґ навіть було внесено у році 2010 до списку ЮНЕСКО, а ще з праіндуського періоду його використовує плем’я Baduy з південно – західної Яви в Індонезії з танцювально-ритуальним та із соціальним намірами.

Scott Lee Hansen розсмішив публіку завдяки своєму виступу про комічну подорож дивної Чехії, а група Blood, Love and Rhetoric з акторами з різних країн світу в шоу у рамках Stand up продовжила програму у комедійному дусі.

Загалом на фестивалі було представлено культуру майже тридцяти країн. І це, як завжди, також завдяки кіоскам із запропонованими наїдками та виробами. „Я приємно здивована чудовою атмосферою. Прийшло більше людей, ніж ми очікували, а це тішить увесь наш колектив“, – так оцінила цьогорічний захід головний продюсер Єкатерина Кокалоу, яка сама за походженням з Росії і котра керувала колективом із двадцяти організаторів – переважно волонтерів.