Творча Африка

Джерело: Bulletin Slovo II/2022 | Текст: Луціє Нємечкова | Фото: Ірена Водакова

«Творча Африка» представила Фердинанда Ванєка з Нігерії, новий погляд на рабство й відомого актора Грега Жермена та режисера Жана Руша.

Цьогорічні, вже вісімнадцяті (не тільки) театральні зустрічі «Творча Африка, або Ми всі африканці» мали дві частини. У рамках прологу фестивалю 26 і 27 квітня організатори з асоціації «Komba» у співпраці з факультетом кіно і телебачення FAMU вшанували Жана Руша, французького режисера та антрополога, який «дозволив кіномистецтву розвиватися в нових напрямках і відкрив новий погляд на Африку та на світ образів». Такими словами описав творчість Руша знавець його творчості, Андреа Паґаніні, який разом із фахівцем з африканської кінематографії Давідом Ченєком представив два фільми Руша в Празі та Оломоуці. Документальний фільм без слів «Horendi», що зображує ритуал одержимості двох жінок у Ніамеї, Нігер. А також єдиний історичний фільм Жана Руша «Бабату – три ради», що розповідає епопею 19 століття про вождя на ім’я Бабату, який завоював землю Гурунсі та процвітав завдяки работоргівлі. За сценарієм нігерського історика, письменника і політика Бубу Хама створено фільм, який актуальний і сьогодні. Фільм був удостоєний «Золотої пальмової гілки» на Каннському кінофестивалі у 1976 році.

З 19 по 24 травня на вісімнадцяту «Творчу Африку» приїхали театральні діячі з Африки, Карибських островів та Європи і відвідали міста Прага, Брно, Градець-Кралове та Пльзень.

Фестиваль, який тривалий час підтримують Державний фонд культури та Столичне місто Прага, відкрився у Бібліотеці Вацлава Гавела театральною виставою «Аудієнція» Вацлава Гавела у виконанні акторів «Jos Repertory Theatre». Цей ансамбль унікальний тим, що в Джосі, Нігерія, спеціалізується на чеській драматургії. Окрім Гавела, в їхньому репертуарі можна знайти також «Букет народних переказів» Карела Яромира Ербена, «Підкорення Північного полюса» Яри Цімрмана та «R.U.R.» Карела Чапека.

Як завжди, і цього року приїхали ​​автори з Мартиніки. Веронік Канор вже є відомим драматургом, режисером документальних фільмів і послідовницею поезії pict dub poetry; вона виступала, наприклад, з репером Абд Аль Маліком. Її поетичну і водночас різку п’єсу про ідентичність, рабство, расизм, жінок «Море було спільником неба» переклала чеською Катержина Невеу. Її поставив режисер Акрам Станєк з актрисою Їткою Смутною. Другим гостем з Мартиніки став Алі Бабар Кенджа. Незалежний соціолог, растафаріан і поет. Його історична п’єса «Самуїл, або Ніч вільних» по-новому поглянула на часи рабства. Кенджа спирається на напівзабуту історію, повстання рабів на Мартиніці на Різдво 1830 року, тобто перед скасуванням рабства. Цю документальну драму переклали чеською мовою Матильда і Міхал Лазньовські, режисером був Філіп Ян Звольський і виступали актори Театру «Apropo». Вистави відбулися в символічний день, неділю 22 травня, коли 174 роки тому на Мартиніці було скасовано рабство.

Популярний панафриканський фестиваль «Benso» цього разу відбувся на Вишеграді, в дещо іншому вигляді і з благодійним підґрунтям. Була африканська музика, танці, показ моди, казка, майстер-класи для дітей і кіоски із закусками, вироби ручної роботи, спокій і хороша атмосфера. І все це у співпраці з Центром «Narovinu», з яким ми відсвяткували 20 років їхнього успішного проекту з дистанційного усиновлення.

Сам кінець фестивалю належав Грегу Жермену, який родом з Гваделупи і є одним із перших чорношкірих акторів, що стали відомими на французькому телебаченні. У Празі та Брно ми разом із ним згадували франкомовних авторів, які вплинули на його життя і творчість, таких як Патрік Шамуазо, Едуард Ґліссан, Дерек Уолкотт, Едмон Ростан, Віктор Гюго… Чудовий кіно- і театральний актор керує з його дружиною, продюсером Марі-П’єр Буске, відомим театром в Авіньйоні «Каплиця воплоченого слова», який зосереджується на афро-карибській драматургії. У Празі Грег Жермен представив дві свої екранізації постановок цього театру: «Тебе звуть Венера» та «Бінту». У першому з них чудова гваделупська танцівниця та хореограф Шанталь Лоял віддає належне жінці, яку називали Готтентотською Венерою. Вона у житті зазнала великих принижень і не знайшла спокою навіть після смерті, коли її скелет було виставлено на загальний огляд. «Бінту» – це відзначена нагородами п’єса сучасного франко-івуарського драматурга Коффі Квахуле. Сюжет знайомить нас із поетично жорстоким світом передмістя великого міста та неприборканою тринадцятирічною героїнею Бінту, яка мріє про кар’єру танцівниці живота, командує бандою хлопців і повстає проти всіх авторитетів.