Народження дитини іноземця

Після народження дитини пологовий будинок повідомляє про народження дитини в місцевий РАЦС. Орган РАЦС видає дитині документ про народження – свідоцтво про народження (rodný list). Свідоцтво про народження не є посвідкою на проживання.

 

Дозвіл на перебування дитини (іноземця), яка народилася в Чехії

Якщо ви плануєте залишитися з дитиною в Чехії більше 60 днів після її народження, ви повинні подати заяву для дитини протягом 60 днів після її народження.

Дитина-іноземець отримує той самий дозвіл на проживання (короткострокову візу, довгострокову візу, дозвіл на довгострокове перебування, дозвіл на постійне проживання), як і батьки, з якими вона проживає. Якщо батьки мають різні типи дозволів на перебування, ви можете вибрати, на який із них будете подавати для дитини.

Ми рекомендуємо подати заяву на отримання більш вигідного дозволу на перебування. Наприклад, якщо один з батьків має дозвіл на довгострокове перебування, а другий – дозвіл на постійне проживання в Чехії, для вашої дитини краще подати заяву на дозвіл на постійне проживання.

Якщо дитина є громадянином Європейського Союзу або членом сім’ї громадянина Європейського Союзу, заяву на дозвіл на перебування подавати не потрібно. Ви самі вирішуєте, чи отримувати  підтвердження про тимчасове перебування громадянина ЄС (за умови, що дитина залишиться на території Чехії після народження більше 3 місяців) або дозвіл на постійне проживання (якщо один з батьків має дозвіл на постійне проживання). Перевага дозволу на постійне проживання протягом 60 днів після народження дитини полягає в тому, що дитина з моменту народження автоматично потрапляє до системи загальнообов’язкового медичного страхування.

Якщо один з батьків є громадянином Чеської Республіки, дитина автоматично отримує громадянство Чеської Республіки. Тому подавати клопотання про його отримання не потрібно.

Інформацію про медичне обслуговування вагітної жінки та дітей-іноземців можна знайти в розділі Система охорони здоров’я в Чехії.

 

Установлення факту батьківства та зобов’язання щодо утримання

Узагалі вважається, що батько дитини – це чоловік матері. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, батьківство визнається за допомогою заяви в РАЦСі або в суді. Один з батьків також може подати заяву до суду про встановлення факту батьківства, а саме до 6 місяців віку дитини.

Обидва батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до моменту, доки діти самі не можуть утримувати себе. Таким чином, цей обов’язок не припиняється в момент досягнення дитиною певного віку, а зазвичай, наприклад, у момент закінчення навчання або підготовки до майбутньої професії. Якщо один з батьків нехтує своїм зобов’язанням щодо утримання, другий з батьків або дитина можуть звернутися до суду.

 

Корисні посилання та контакти: