Завдяки своїм жителям Прага від давніх часів була містом розмаїття. Тут протягом століть разом жили чеськомовні та німецькомовні пражани, тендітні ідентичності яких не обмежувалися лише простором, але й мовою, епохою, політичним контекстом, а також забобонами та стереотипами. Значний вплив на Прагу мало також єврейське населення, про що свідчать пам’ятки, які можна помітити під час прогулянок єврейським кварталом Праги. З часів середньовіччя жвава торгівля забезпечувала місту важливий обмін товарами, а також збагачувала культури. Наприклад, завдяки багатьом європейським зодчим та архітекторам ми і сьогодні можемо захоплюватися відомими пам’ятками різних архітектурних стилів.

Друга світова війна та повоєнний період для Праги означали доволі значне втручання у його первісну багатоетнічну композицію. Жителі німецького походження були депортовані, а з єврейського містечка внаслідок Голокосту залишилася лише дещиця. Прага, як столиця Чехословаччини, яка більшу частину другої половини 20-го століття входила до складу східного комуністичного блоку, принципово закрилася від демократичного світу. Тим не менш, місто не стало абсолютно статичним і однорідним. Нові жителі приїжджали до Праги переважно на основі урядових програм. У часи комунізму це були в основному студенти та працівники так званих дружніх держав у рамках обмінних візитів. З 1950-х років чехи змогли зустрічатися переважно з греками, в’єтнамцями, кубинцями, новоприбулими із африканських та інших країн, що розвивалися, і, звичайно ж, із громадянами Радянського Союзу.

Важливим поворотним моментом в плані національного складу Праги був, звичайно, 1989 рік, “оксамитова революція” та пов’язане з цим падіння комуністичного режиму в Чехословаччині. Прага знову відкрилась усьому світу, тут почали оселятися мігранти з різних куточків земної кулі. Сюди і надалі їхали громадяни тих країн, з якими Чехословаччина активно співпрацювала під час комуністичної епохи. Передусім трудовими мігрантами ставали громадяни України та В’єтнаму. Після поділу Чехословаччини на дві держави у 1993 році кількісно і дотепер значною мірою представлена словацька громада. З відкриттям кордонів після 1989 року сюди знову стали приїжджати громадяни західних країн і Європейського Союзу, до якого Чеська Республіка приєдналася в 2004 році.

На сьогоднішній день на території столичного міста Прага проживає 345 000 жителів з іншим громадянством. За статистикою Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки, найбільшими групами є громадяни України (170 000), Словаччини (31 000), Росії (27 000) і В’єтнаму (15 000). Також зростає кількість людей, які прямують до Праги з Румунії, Болгарії чи навіть Індії та Філіппін.

Таким чином Прага, як і раніше, зберігає свій мультикультурний характер, яким він був багато століть. Хоча її населення пройшло часто жорстокими змінами й випробуваннями, особливо в 20-му столітті, пражани і сьогодні, завдяки своєму різноманітному походженню, сприяють розвитку культурного, економічного і соціального життя чеської столиці.